Концепція у визначенні ABC

Поняття двомовності дозволяє в нашій мові позначити здатність людини використовувати та говорити двома різними мовами нечітко, у будь-якому типі комунікативної ситуації та завжди з величезною ефективністю.

Двомовність може бути двох типів, рідний, або не вдається придбані. На прикладі ми чітко побачимо цю відмінність, дитина, яка народилася в Італії, але має аргентинських батьків, буде говорити мову від свого сім'я, яка є іспанською, і, звичайно, він буде розмовляти італійською мовою, якою розмовляють у країна де воно проживає. Цей випадок є частиною типу рідного білінгвізму.

З іншого боку, коли дитина народиться і проживе решту свого життя в Мексиці, вона буде говорити чітко іспанською мовою, яка є офіційною мовою. тим часом у цій країні, якщо з дитинства, починаючи з чотирьох років, він починає вивчати англійську мову, в певний момент і з бігти з навчання він оволодіє мовою до досконалості майже так само, як і рідну мову, тоді, у цьому випадку ми стикаємось із набутим білінгвізмом.

Слід зазначити, що те, що видається написаним двома мовами, також може бути виражене відповідним терміном.

Також, коли в одному регіоні використовуються дві мови, буде обговорено існування двомовності в цій громаді.. Така ситуація, як правило, дуже поширена в регіонах, де тривалий час домінувала інша країна, і це, очевидно, вплинуло на прийняття мову оригінал його як власний.

Зі сказаного видно, що двомовність передбачає майстерність, розуміння що людина має дві різні мови і, отже, може задовільно використовувати кожну з них, коли це потрібно. Двомовність буде проявлятися лише тоді, коли водіння обох мов ідеально підходить.
Якщо людина говорить, наприклад, мовою з певною вільністю, але не ідеально, її не можна вважати двомовною.

Протягом кількох десятиліть двомовність поширилася по всьому світу і значною мірою була процесом глобалізація той, хто на це вплинув.