10 Приклади коротких діалогів

Короткі діалоги

A діалог це форма спілкування двох або більше людей. «Діалогом» називають як його письмову форму, так і будь-який тип усне спілкування повсякденного життя.

У театрі актори усно виконують діалоги, які знаходять свою письмову форму в драматичній літературі. Діалоги, які ми чуємо в кіно і на телебаченні, також мають свою письмову форму в сценаріях.

В інших формах літератури ми також знаходимо діалоги. Співбесіди є формою діалогу, який зазвичай відбувається спочатку усно, а потім включається в письмовій формі в книжкові статті або журналів. У літературі розповідь, діалоги - це моменти, в яких герої говорять.

Зазвичай діалоги позначаються знаком сценарій на початку парламенту кожної людини. Коли персонаж закінчує говорити, він пише новий абзац. Сценарії також можна використовувати для уточнення того, що персонаж робить під час розмови. В інших форматах, таких як драматичний формат, перед кожною промовою стоїть ім'я персонажа, що говорить, і двокрапка.

Приклади коротких діалогів

Ма Джоад: Томмі, ти не збираєшся нікого вбивати, правда?

Том Джоад: Ні, мамо, не те. Хіба не це. Це просто так, оскільки я все одно поза законом і, можливо, можу щось зробити. Можливо, ви можете щось зрозуміти, пошукати і, можливо, з’ясувати, що не так, а потім подивитися, чи можна з цим щось зробити. Я чітко про це не думав, мамо. Я не можу. Я недостатньо знаю.
Ма Джоад: Звідки я буду знати про тебе, Томмі? Вони можуть вбити вас, і я ніколи не дізнаюсь. Вони можуть нашкодити вам. Звідки я знаю?
Том Джоад: Ну, можливо, саме це сказав Кейсі. У вас немає своєї душі. Тільки маленький шматочок великої душі, великої душі, яка належить нам усім.
Ма Джоад: А потім... То що, Томе?
Том Джоад: Тоді це не має значення. Я буду десь у темряві Я буду скрізь, куди б ти не подивився. Скрізь, де ведеться боротьба, щоб голодні їли, я буду там. Де б не був міліціонер, який бив чоловіка, там я буду. Я буду перешкоджати тому, щоб чоловіки кричали, коли вони зляться. Я буду сміятися над дітьми, коли вони зголодніють і вони знатимуть, що вечеря готова. І коли люди їдять те, що вирощують, і живуть у побудованих будинках, я теж буду там.
Ма Джоад: Я не розумію, Томе.
Том Джоад: Ні я, мамо, але це те, про що я думав.

(Viñas de Ira, режисер Джон Форд.)

Фернандо: Міс ...
Францисквіта: Джентльмен ...
Фернандо: Нехай він вас зупинить, вибачте.
Мати Францискіти: Що це, Франциска?
Францисквіта: Нічого, мамо. Хустка, яку ти мені подаруєш. Почекай, я не знаю, чи це моє.
Фернандо: Я підтверджую, що це ваше.
Францисквіта: Це трохи не зшито?
Фернандо: Справді.
Францисквіта: Випадково, це з мережива?
Фернандо: Так, я вам довіряю.
Франсісквіта: Це моє.
Фернандо: І ефе.
Франциска: Франциска означає.
Фернандо: Це дуже красиво!
Френсісквіта: Хоча знаки відповідають моєму вишитому хустці, якщо якась дама запитає, чи відповідає це Ви знайшли, скажіть їй, що тут живе вдова Коронадо і що її дочка має для свого господаря вартовий.
Фернандо: Заблукайте, леді, стережіться.
Францисквіта: До побачення!
Фернандо: До побачення!

(Doña Francisquita, Лірична комедія у трьох діях. Текст Федеріко Ромеро та Гільєрмо Фернандес Шоу.)

- Хороший день.
- Хороший день. Як я можу Вам допомогти?
- Мені потрібно дві кілограми хліба, будь ласка.
- Два кіло хліба. Є тут. Ще щось?
- Більше нічого. Скільки я тобі винен?
- Тридцять песо.
- Ось.
- Дякую. Добрий день.
- Добрий день.

ГУМБЕРТО: Ви... Чи багато вам потрібно зробити?
ARÓN: Як?
ГУМБЕРТО: Я маю на увазі... Чи багато це з цим пов’язано?
АРОН: Ні... ні, всього півгодини. Ви чекаєте, поки я закінчу?
ГУМБЕРТО: Так ...
АРОН: Я повинен доставити баланс завтра... найкраще було б прийти раніше і закінчити... якщо я закінчу... Вас наймає компанія чи будівля?
HUMBERTO: Компанія.
АРОН: (співає компанію джингл) Sugarpoint, Sugarpoint. Ми всі Sugarpoint... Ми з однієї компанії ...
ГУМБЕРТО: Так.
АРОН: Чи є у вас хтось, хто вас оподатковує?
ГУМБЕРТО: Ні.
АРОН: Якщо ти хочеш, я можу. Перший рік безкоштовно.
ГУМБЕРТО: Дякую.
АРОН: Термін дії закінчується через дев’ять днів. Заміжня чи самотня?
HUMBERTO: Одинокий.
АРОН: Я одружений на своїй матері. До зустрічі Умберто!
ГУМБЕРТО: До зустрічі завтра!… Арон.

(Уривки з "Відшкодування" Нормана Бріскі.)

- Вибачте.
- Так, скажи мені.
- Ви не бачили тут чорного пса?
- Сьогодні вранці пройшло кілька собак.
- Я шукаю ту, яка має синій комір.
- О так, це було у напрямку парку, лише хвилину тому.
- Дякуємо, побачимось пізніше.
- До побачення.

Хуан: Чия це парасолька?
Ана: Я не знаю, це не моє.
Хуан: Хтось забув парасольку в коридорі?
Альберто: Не я.
Діана: Не я.
Хуан: То хто його залишив?
Ана: Маргарита була тут раніше. Це, мабуть, її.
Хуан: Я збираюся зателефонувати їй, щоб повідомити, що вона тут.

"Вибачте, що я так запізнився", - почав він; а потім, несподівано втративши контроль над собою, вона кинулася до моєї дружини, обняла її за шию і розплакалася на плечі. О, у мене така велика проблема! -sob-. Мені потрібен хтось, хто мені так сильно допоможе!
"Але це Кейт Уітні!" - сказала моя дружина, піднявши завісу. Ти мене налякала, Кейт! Коли ти зайшов, я не уявляв, хто ти.
"Я не знав, що робити, тому прийшов прямо до вас". Як завжди. Люди, які потрапили в біду, стікалися до моєї дружини, як птахи на маяку.
"Ви були дуже добрі, що прийшли". Тепер випийте вина та води, сядьте склавши руки та розкажіть нам все. Або ти хочеш, щоб я відправив Джеймса спати?
- О ні, ні. Мені також потрібна порада та допомога лікаря. Йдеться про Ісу. Вже два дні його немає вдома. Я так переживаю за нього!

("Людина зі скрученою губою", Артур Конан Дойл.)

- Вибачте, це моє місце.
- Ти впевнений?
- Так, у моєму квитку написано шостий ряд, місце дванадцяте. Це те саме.
- Вибачте, я неправильно побачив свій вхід. Моє місце - два. Я вже залишаю ваше місце.
- Дякую.
- Нема проблем.

- Я бачу, що вікно розбито, так?
- Так, сер, - сказав останній, дуже стурбований тим, щоб дати йому гроші, і не звертаючи особливої ​​уваги на Валентина.
Валентин мовчки додав здоровенну підказку. На цьому офіціант став комунікабельним:
- Так, сер; дивовижна річ.
- Справді? Розкажи, як це було, - сказав детектив, ніби не надаючи великого значення.
- Розумієте: увійшли два священики, два іноземні священики тих, хто зараз тут. Вони попросили щось поїсти, вони їли дуже тихо, один з них заплатив і пішов. Інший теж збирався піти, коли я зрозумів, що мені заплатили втричі належну суму. «Гей, ти (я сказав своєму чоловікові, який уже ходив через двері), ти заплатив мені більше, ніж рахунок. »« А? », - з великою байдужістю відповів він. "Так", - сказав я і показав йому записку... Ну, те, що сталося, незрозуміло.
- Тому що?
- Тому що я би поклявся Святою Біблією, що написав на записці чотири шилінги, а тепер знайшов цифру чотирнадцяти шилінгів.
- І потім? - повільно сказав Валентин, але з полум'яними очима.
- Пізніше парафіяльний священик, який був біля дверей, сказав мені дуже спокійно: «Мені шкода, що я зіпсував ваші рахунки; але я збираюся заплатити за вікно ». "Який вітраж?" "Та, яку я зараз зірву"; і розвантажив там парасольку.

(«Блакитний хрест», Г. К. Честертон.)

- Здравствуйте?
- Привіт, я Хуан.
- Привіт Хуан Як справи?
- Добре, дякую. Чи можу я поговорити з Джулією? Я не можу дістатися до вашого телефону.
- Він сказав мені, що в телефоні розрядився акумулятор. Я вже трапився з тобою разом з нею.
- Дякую.
- Нема проблем.