Казка про терор Ла -Ллорони

Страшна казка про Ла Льорону

Давним -давно в маленькому містечку в сільській Мексиці жила дівчина з довгим чорним волоссям, краса якої була такою, що всі молоді люди цього міста хотіли її. Від найбагатших до найбідніших, усі вони різними способами намагалися завоювати її серце, але вона не вирішила жодного. Він майже ніби чекав когось іншого, когось ззовні.

Поки одного разу не прийшла ця особа: купець, який їздив з міста в місто, продаючи свої речі, і який шалено закохався в неї. І на подив усіх людей вона відповіла взаємністю. Їхня любов була настільки сильною, що купець вирішив оселитися в місті, і вони разом заснували будинок., в якому незабаром народилося троє дорогоцінних дітей. Громадяни подивились на недавню родину і мріяли, щоб одного дня подібна доля була такою ж.

Але кохання - це птах, що минає, і шлюб незабаром зіткнувся з першими проблемами. Поцілунків та обіймів, якими купець обсипав свою дружину, стало бракувати, і почав проводити все більше часу далеко від дому, пити в таверні та в компанії хто знає ВООЗ.

Жінка, все більш самотня і сумна, проводила дні, зачинені в будинку, чекаючи повернення чоловіка, щоб спробувати запалити полум'я. І вона часто залишалася до пізньої ночі, чекаючи його.

Те, що було оголошено, нарешті сталося. Її чоловік, захоплений іншою жінкою, молодшою ​​і без дітей, пішов з дому, щоб ніколи не повернутися. Жінка, шалена серцем і покинутістю, Її охопила нестримна лють і хотіла зламати все, що нагадувало б їй про чоловіка.

Вона знищувала фотографії, подарунки, сукні, робила вихор люті. Чому це сталося з нею, саме з нею, яка могла б кого завгодно мати біля своїх ніг? Чому вона полюбила цього чоловіка, який покинув її заради своєї долі? Я б побачив, на що вона здатна! Це змусило б його пошкодувати про те, що він зрадив її!

Коли випал люті остаточно розвівся, була вже північ, і жінка була далеко від дому. Він нічого не впізнав навколо себе, ніби прокидався від поганого сну.

Він був у річці, що протікає неподалік від міста, занурений до стегон у холодну та прозору воду. Навколо неї плавали нерухомі тіла трьох її маленьких дітей, яких вона відтягла, тому що в їхніх невинних обличчях вона також бачила обличчя зрадливого чоловіка.

Шкода тоді потрясла її, як тремтіння. Як він зміг зробити таке? Яку провину мали їхні діти за таку відсутність любові? Біль змусив її всю ніч вити, як поранена тварина. І так сталося, що ранкове сонце, що нависло над горизонтом, застало її на березі річки: буквально мертва від стільки болю в її душі.

А) Так, те, що в селі було зразковою родиною, стало ганебною трагедією. Матері проклинали ім'я жінки, яка вбила власного потомства, а п'яниці в таверні жартували над нею, яку прозвали "Ла Льорона".

Через кілька тижнів після того, як тіла були поховані, сільські селяни знову почали чути їх плач і плач, десь біля берегів річки. Багато хто сказав, що це їхнє банші, а деякі організувались, щоб піти до річки подивитися, сподіваючись, що це тварина чи щось подібне.

Одного разу вранці вони запалили ліхтарики і пішли до річки, поки до вух не долинув крик розбитої серцем жінки. Спочатку вони тільки плакали, стогнали від болю та гучних криків, але коли вони наблизилися, вже з мурашками по шкірі, вони могли розібрати деякі слова: «мої діти, мої діти!» Голос закричав. І коли перші з’явились на березі річки, вони нарешті побачили її: одягнена в біле, ніби хоче знову одружитисяале просочена від голови до ніг і з довгим чорним волоссям, що закриває більшу частину її обличчя.

З тих сміливих людей, які ходили до неї на річку, мало хто наважується розповісти, що було далі. Натомість відомо, що дуже скоро деякі збожеволіли, смертельно захворіли або покінчили життя самогубством, без будь -яких пояснень з цього приводу. Але голоси людей, тих, хто знає, ким насправді була Ла Льорона, знають, що її дух все ще шукає своїх дітей та свого чоловіка, марно намагаючись возз’єднатися з ними. Ось чому не варто ходити вночі біля річки, особливо якщо з її берегів чути невтішне лемент самотньої жінки.

Що ви повинні знати про Ла Льорона

Те, що ви щойно прочитали, - це лише одна з версій легенди про Ла Льорону. Також відомий як Ла Сайона, Ла Качона, Ла Віуда або Ла Пукулен, серед багатьох інших назв, це одне з легенди найбільш відомий і розповсюджений по всій іспаномовній Америці. Є, отже, численні відомості про його передбачуване походження, адаптовані до місцевого фольклору та традицій.

Багато в чому це пов'язано з тим, що це переосмислення доіспаномовної історії, витоки якої можна простежити у культурах нахуатль, кечуа, аймара чи гуарані. Деякі дослідники вважають, що це може бути гіспанізована версія деяких мезоамериканських божеств, традицій Пурепеча, Сапотек, Майя або Науа, в яких існують жіночі привиди, які карають чоловіків.

Легенда про Ла Льорону вперше була переписана у 16 ​​столітті у творі Загальна історія речей Нової Іспанії (1540-1585), написаний францисканським місіонером Бернардіно де Саагуном (бл. 1499-1590), завдяки дослідженням якого ми сьогодні можемо знати багато про колоніальні часи Росії Мексика. За словами монаха, легенда дійшла до їхніх вух завдяки корінній Мексиці, В чиїх традиція його ототожнювали з богинею Сіуакоатль.

Список використаної літератури:

• "Ллорона" в Вікіпедія.
• «Справжня історія за легендою про жінку, що плаче» у Інформація.
• "Ла Ілорона; справжня (і жахлива) легенда »в National Geographic іспанською мовою.

Дотримуйтесь: