Концепція у визначенні ABC

В мова Щодня ми використовуємо багато виразів або фраз для передачі ідей. Ці вирази відомі як народні вислови або приказки. Усі вони мають спільну рису: почуття буквальний і їхні реальні значення не збігаються (наприклад, якщо я кажу «кожен божевільний зі своєю темою», я не маю на увазі жодного божевільного).

Кожен вислів має особливе походження та свою історію. У деяких випадках Автор з них, але в більшості випадків це анонімні вирази, які належать до колекції культурні країни чи мови. Є дослідження про їх походження, словники, які класифікують їх за предметами, або лінгвісти, які аналізують функцію приказок у мові.

Концепція приказки має щось на кшталт жарту та дотепного виникнення. Вони використовуються для ілюстрації ідеї в певному контексті. Наприклад, якщо я хочу підтвердити себе своїми словами, я можу використати приказку «до того, що зроблено, грудьми» або якщо я злюся на когось через те, що він зробив щось дуже погано, я можу сказати: «Я збираюся співай сорок». Якщо ми використовуємо приказку, ми повинні точно знати, що воно означає, коли його потрібно вживати, і не забувати, що іноземці з ним не знайомі.

Приказки та інші подібні поняття

Приказка чи фраза не те саме, що а кажучи і прислів'я не те саме, що словосполучення. У цьому сенсі існує велика різноманітність понять, які мають певну схожість із приказками: прислів’ями, афоризмами, словосполученнями, сентенціями чи ідіомами. Прислів’я — це речення народного походження, яке претендує на передачу а викладання (Подорож у тисячу кілометрів починається з простого кроку – відоме східне прислів’я). Афоризм — це речення, яке узагальнює складну думку (чеснота — посередині). Щодо словосполучень, то розрізняють дієприслівникові (воно прийшло раптово), прикметники (прапор жінка), а також іменні чи дієслівні словосполучення. Максима має зміст моральний або інтелектуальне (наприклад, відоме висловлювання Декарта Я думаю, отже я є). Ідіома - це а вираз описовий дуже схожий на приказку (наприклад, будь свинею). Різниця між цими поняттями не завжди очевидна, оскільки більшість з них мають спільні характеристики.

приклади народних приказок у повсякденній мові

Світ, пов’язаний із морем, сповнений приказок: «під повними вітрилами», «на плаву» чи «з водою на шиї», серед багатьох інших.

Корида внесла різноманітні приказки, які вживаються в повсякденних ситуаціях («бути зняти», «дати довго» або «кинути накидку»).

Якщо нам щось байдуже, ми можемо сказати «ні фу, ні фа». Якщо хтось дуже непосидюча людина, то хтось зможе сказати про нього, що «він осел з поганим сидінням». Якщо щось очевидне і цілком логічне, це називається «шухляда». Є люди, які мають звичка не оплачувати його витрати, коли вони їдуть з друзями, і кажуть, що він «халявник» або що він «йде за кепкою» (вважається, що ця приказка походить від старі студенти в Іспанії, які носили кашкет і мали звичку пробиратися на вечірки, щоб поїсти та випити безкоштовно).

Фотографії: iStock - SIphotography