Приклад журналістики: стаття

Стаття аналізує та оцінює новини; це пильно пишуть фахівці. У ній розглядаються найрізноманітніші теми: наукові, філософські, літературні тощо. Як правило, це приблизно 600 слів. Хороший оглядач висловлює свої думки, будучи газетою, щодо різних проблем дня - національних та міжнародна ^ -, або з будь-якої іншої справи на ваш вибір, культурним, чітким, точним, доступним способом і суворо судження. Так само, як це робить редактор, хоч і коротко.
Я зазначаю нижче статтю "Мовні проблеми, протистояння в Мексиці" Агустіна Яньєса, яка вийшла в Ексельсіорі 7 грудня 1974 року.
"Збіг резолюцій, прийнятих нещодавньою Національною асамблеєю мексиканського семінару з питань культури щодо збереження мови як найвищого культурного надбання разом із двома Енкуентро, які, організовані Мексиканською академією, проводились у Мексиці року минуле; З іншого боку, одностайні роздумні коментарі, почуті під час нещодавніх поїздок до країн Карибського басейну та Південної Америки, де транслювались обидві програми, спонукають нас пам’ятати їх і використовувати їх під прапором найбільшого культурного надбання: нашої мови, носія наших найумовніших розумових уявлень, наших найпотаємніших емоційних рухів та відкритих заяв про Воля.

З рухомого боку серія «Зустрічі» розпочалася з ключової теми кожної культури: мови.
Величезна екумена мови, якою розмовляли 260 мільйонів чоловіків, була представлена ​​в різних її межах, і виразні голоси шукали на противагу, завдяки географічним, історичним, політичним та соціологічний.
У діалозі вони взяли участь Дамазо Алонсо, директор Іспанської академії; Герман Арчіньєгас, колумбієць; Атіл Делл Оро Майні, з Аргентини; Ауреліо Тіо, з Пуерто-Рико; Самуель Аргедас, з Коста-Рики. Через випадкові причини Еметріо Барселон та Анхель Ідальго з Філіппінської академії та Артуро Услар П'єтрі з Венесуели не брали участі в гостях, які обіцяли взяти участь.
Безліч питань бігало з жвавою, річковою безпосередністю, перескакуючи з одного на інше, наполегливо обводячи їх, розширюючи, кидаючись:
- Мова, яка об’єднала нас, як правило, розділяє нас?
- Чи загрожує іспанська мова?
- Недоліки загального словника іспанської мови.
- Чи є мова працею людей, письменників, академіків? "Чому молодь вигадує власну мову?"
"Для чого потрібні академії?"
- Яким має бути викладання іспанської мови?
Найзагальніше з попередніх питань викликає єдність і різноманітність мов, а також сучасні ризики іспанської мови. Ось сума думок учасників:
- небезпек, які загрожують мові, багато; але він має стільки життєвих сил, що може переможно протистояти їм століттями. Неминуча небезпека, яку ми повинні споглядати з гумором та задоволенням, полягає у зростанні нашого лексикону, якого вимагає життя: іменники, науково-технічні слова, дієслова. (Дамазо Алонсо.)
- Більше, ніж розділяти нас, іспанська мова сьогодні, як і вчора, об’єднує нас. (Герман Арчінієгас.)
—За своїми фундаментальними структурами наша мова є однією і тією ж, включаючи тих, хто використовує її по всій ширині Іспанського півострова; іспано-американських країн, Філіппін та сефардських крайнощів. Звичайно, є слова, ідіоми, експресивні відтінки, різні синтаксичні форми не тільки від країни до країни, навіть регіональної, як в іспанських провінціях або з півночі на південь у Мексиці; і навіть у соціальних верствах того ж міста. Додамо сьогодні, що не лише іспанська, а й усі живі мови світу використовуються як зброя протесту, що спотворювати, намагаючись тим самим проголосити бажання безпрецедентного ЗМІ, що передбачає основну зміну висловлювання лінгвістика. (Агустін Яньєс.)
Не тільки сьогоднішня молодь, але герметичні групи всіх часів намагаються говорити ексклюзивними мовами нібито таємничий або педантичний / Жоден не є ризиком, оскільки вони, крім того, що є галузевими швидкоплинність.
Мова народжується з народу, зазнає інфільтрації, знаходить закріплення в санкції письменників, ораторів, політиків, людей різних професій. Проблеми не існувало б, якби мова йшла про одну національність; але коли мова розповсюджена в двадцяти містах, урізноманітнена в багатьох регіонах, в основному під потоком виразних потреб сентиментальний, здавалося б, нездатний переноситися з розуму на розум, як архаїчна мова повинна бути приборканою, щоб відповідати нашим сучасним вимогам, особисто? "